Кіт висмикує шерсть: причини та лікування

Однією з характерних рис котів є їхня природна схильність до ретельного догляду за собою. Вилизуючи та злегка покусуючи шерсть, вони підтримують її гладенькою, блискучою та без ковтунів.

Однак інколи цей природний догляд заходить надто далеко. Кіт може почати надмірно вилизуватися, висмикувати шерсть і спричиняти появу ділянок облисіння.

Існує кілька можливих причин такої поведінки. Окрім занепокоєння через лисини, власників часто турбує й те, що через надмірне заковтування шерсті у кота може зрости ризик утворення грудок шерсті в шлунку.

У цій статті пояснюються можливі причини такого стану та пропонуються кроки, які можуть допомогти припинити цю шкідливу поведінку.

Чому мій кіт висмикує собі шерсть?

Найпоширенішою причиною є свербіж шкіри, який виникає внаслідок одного або кількох основних чинників.

До найчастіших причин належать:

• Зараження зовнішніми паразитами, включаючи бліх і кліщів Demodex або Cheyletiella (короста)
• Стригучий лишай, також відомий як дерматофітія
• Алергія або реакції на їжу
• Алергія на чинники довкілля, також відома як котяча атопія або атопічний дерматит
• Шкірні інфекції, що ускладнюють перебіг алергії
• Приховані захворювання, такі як котячий гіпертиреоз та інші

Якщо всі ці поширені причини виключені, найімовірнішою залишається психогенна алопеція у котів. Це різновид повторюваної, компульсивної поведінки, пов’язаної зі стресом.

Що робити, якщо кіт висмикує шерсть?

Якщо ви помітили, що кіт висмикує собі шерсть, найкращим першим кроком буде звернення до ветеринара, щоб визначити основну причину такої поведінки. Саме встановлення причини є ключем до того, щоб зупинити це явище.

Важливо співпрацювати з ветеринаром для постановки точного діагнозу. Діагностичний процес може включати кілька етапів.

1. Детальний збір анамнезу

Ветеринар поставить запитання про стан і умови життя кота, а також про історію висмикування шерсті.

Серед можливих запитань:

• Як давно кіт почав висмикувати шерсть?
• Чи помітно, що кіт став витрачати більше часу на догляд за собою?
• Які ділянки тіла постраждали в першу чергу?
• Який вік кота?
• Який спосіб життя веде кіт: лише в приміщенні чи також має доступ на вулицю?
• Чи живуть у домі інші тварини, зокрема коти або собаки, і чи мають вони свербіж?
• Чи мав кіт контакт з іншими котами поза домом, наприклад у притулку або готелі для тварин?
• Чи є у людей у домі свербіж або висипи на шкірі?
• Чи були зміни в домі, наприклад нова підстилка, килими, меблі, засоби для прибирання, аерозолі або тютюновий дим?
• Чи почав кіт нещодавно отримувати новий корм?
• Чи проводилося тестування кота на FIV та FeLV ?
• Чи отримував кіт нещодавно протипаразитарні препарати?
• Чи помічав хтось щось рухоме в шерсті кота?
• Чи є інші ознаки хвороби, наприклад розлади травлення, чхання, кашель, підвищена спрага, сечовипускання поза лотком?
• Чи спостерігаються інші зміни в поведінці, зокрема млявість, збудження, агресія або страх?

2. Фізичний огляд

Ветеринар уважно огляне кота, точно визначить ділянки, де шерсть була висмикнута, перевірить наявність зовнішніх паразитів, таких як блохи або кліщі, а також зверне увагу на інші ознаки шкірних захворювань, зокрема укуси бліх, висипи, папули, обламану шерсть.

3. Дослідження шкіри та шерсті

Для виключення причин свербіжу, який може змушувати кота висмикувати шерсть, ветеринар може провести низку досліджень, зокрема:

• Вичісування шерсті для виявлення бліх, вошей або кліщів Cheyletiella
• Зразки шкіри для пошуку кліщів під мікроскопом
• Дослідження за допомогою ацетатної стрічки для виявлення яєць, дріжджів, грибкових інфекцій, бактеріальних уражень та інших мікробіологічних чинників
• Огляд під ультрафіолетовою лампою Вуда для виявлення флуоресценції, що може свідчити про стригучий лишай
• Виривання окремих шерстинок, або трихоскопію, з подальшим мікроскопічним дослідженням. Цей метод дозволяє визначити, чи були шерстинки пошкоджені внаслідок висмикування, а також відрізнити таку алопецію від випадків, коли шерсть випадає сама по собі без механічного впливу

4. Аналізи крові та сечі

Можуть бути проведені стандартні біохімічні та гематологічні аналізи крові, а також аналіз сечі, щоб виключити загальні внутрішні захворювання, зокрема захворювання печінки та нирок, гіперадренокортицизм (хвороба Кушинга) та цукровий діабет.

Додаткові обстеження, наприклад визначення рівня загального Т4, можуть знадобитися для перевірки на гіпертиреоз. Також ветеринар може рекомендувати тестування на вірус лейкемії котів (FeLV) і вірус імунодефіциту котів (FIV).

5. Регулярна обробка від бліх

Алергія на бліх є дуже поширеною причиною подразнення шкіри та висмикування шерсті у котів. Лікування від бліх допомагає запобігти зараженню або повністю його усунути, забезпечуючи комфорт і здоров’я кота.

Дослідження показують, що до 70% котів, яких направляють до ветеринарних дерматологів через свербіж, повністю одужують після ретельної обробки від бліх, навіть якщо видимих ознак їх наявності не було.

Саме тому часто рекомендують комплексну програму боротьби з блохами. Вона включає обробку всіх тварин у домі ефективним протипаразитарним засобом, наприклад краплями, спреєм або пероральними препаратами, а також обробку житла спеціальними засобами для знищення яєць бліх.

6. Харчова проба

Свербіж шкіри у котів може бути проявом алергічної реакції на білок у кормі. Єдиний надійний спосіб виключити цю причину це перевести кота на спеціальну дієту на 6–8 тижнів. Протягом цього часу кіт має отримувати лише ветеринарний гіпоалергенний корм, який не містить білків, здатних викликати алергічний свербіж.

Якщо після завершення такої проби кіт і далі висмикує шерсть, імовірність того, що причина пов’язана з раціоном, є дуже низькою.

Докладніше: Найкращий гіпоалергенний корм для котів

7. Біопсія шкіри

Коли паразити, харчова алергія та інші внутрішні захворювання повністю виключені, наступним кроком часто стає біопсія шкіри. Для цього беруть невеликі зразки шкіри з ділянок, де кіт висмикує шерсть.

Якщо результати біопсії показують запалення, це може свідчити про наявність прихованої причини подразнення. Якщо ж запальні зміни відсутні, то більш імовірною є поведінкова причина, зокрема психогенна алопеція у котів.

8. Алергологічне тестування

Якщо є підозра на атопічний дерматит, тобто алергічну реакцію на чинники довкілля, наприклад пилок рослин або кліщів домашнього пилу, може бути рекомендоване алергологічне тестування.

9. Пробне лікування протизапальними препаратами

У деяких випадках ветеринар може запропонувати пробний курс протизапальних препаратів, наприклад кортикостероїдів, на кілька тижнів. Якщо причиною свербежу є алергія, зокрема атопія, стан кота помітно покращиться. Якщо ж висмикування шерсті пов’язане з психогенною алопецією, таке лікування, ймовірно, не дасть суттєвого ефекту.

Лікування кота, який висмикує шерсть

Лікування кота, що висмикує шерсть, залежить від основної причини такої поведінки.

Після завершення діагностичного обстеження, описаного вище, ветеринар зазвичай доходить одного з двох висновків, кожен з яких потребує різного підходу до лікування.

1. Може бути встановлено наявність основної причини свербежу, через яку кіт висмикує шерсть. У такому разі лікування спрямоване на усунення цієї причини, наприклад застосування протипаразитарних, антибактеріальних, протигрибкових або протизапальних препаратів.
2. Якщо всі можливі причини свербежу виключені, найбільш імовірним діагнозом стає психогенний дерматит у котів, який потребує зовсім іншого підходу до лікування.

Що таке психогенна алопеція у котів?

Психогенна алопеція у котів це стан, за якого кіт починає висмикувати власну шерсть без будь-якої виявленої медичної причини. Простіше кажучи, кіт надмірно вилизуються та висмикує шерсть не через хворобу, а через поведінкові чинники.

У здорових котів догляд за собою є нормальною реакцією на стрес. Якщо кіт чимось стривожений, він часто відходить у спокійне місце і починає себе вилизувати.

Вважається, що під час такого догляду за собою в організмі виділяються природні ендорфіни, які викликають відчуття заспокоєння. Якщо кіт перебуває у стані хронічного стресу, це може призвести до надмірного грумінгу, який з часом набуває рис нав’язливої поведінки. У результаті кіт починає висмикувати шерсть і в нього з’являються ділянки облисіння.

Психогенна алопеція частіше трапляється у котів, які живуть у домівках з кількома котами, а також у котів, що утримуються лише в приміщенні. Вона також частіше спостерігається у деяких порід, зокрема у сіамських та інших східних порід. Найчастіше шерсть зникає на нижній частині живота, в паховій ділянці та у зоні перед основою хвоста. Можуть уражатися й інші ділянки тіла, зокрема передні лапи.

Лікування психогенної алопеції у котів

Цей стан пов’язаний зі стресом, а надмірний догляд за собою є способом, за допомогою якого кіт намагається з ним впоратися. Тому лікування спрямоване на зменшення рівня стресу та допомогу коту краще його переносити.

1. Зменшити стрес

• Проведіть оцінку середовища, в якому живе кіт, і виявіть можливі джерела стресу, наприклад надмірну кількість котів, конфлікти між тваринами, появу нового улюбленця чи дитини, нудьгу.
• Збагачуйте середовище, більше взаємодійте з котом, пропонуйте різноманітні іграшки, кігтеточки, котячі дерева.
• За можливості зверніться до фахівця з поведінки котів для детального аналізу умов життя та звичок кота.

2. Допомога коту в подоланні стресу

• Феромонні засоби, наприклад дифузори з котячими феромонами, можуть допомогти зменшити тривожність.
• Кломіпрамін і флуоксетин є препаратами з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, які ветеринар може призначити для корекції поведінки, змінюючи реакцію кота на стрес. Амiтриптилiн є трициклічним антидепресантом та антигістамінним засобом, який іноді також застосовують. Усі ці препарати слід використовувати з великою обережністю і лише під контролем ветеринара, оскільки неправильне застосування може бути небезпечним.

Надмірний догляд за собою може призводити до висмикування шерсті та появи залисин. У таких випадках дуже важливо звернутися до ветеринара, щоб точно визначити причину цієї поведінки та підібрати правильне лікування.