11.03.2026
Мета цієї статті — дати просте й зрозуміле пояснення про стригучий лишай для власників котів. Це досить поширене шкірне захворювання у котів, і важливо пам’ятати, що воно є зоонозним (тобто може передаватися від тварини до людини).
Що таке стригучий лишай?
Стригучий лишай (також відомий як дерматофітія) — це грибкова інфекція шкіри, волосся та нігтів, яка зазвичай спричиняє появу круглих ділянок облисіння та інших змін шкіри, шерсті й нігтів. Попри назву, жодного «хробака» тут немає — захворювання викликають грибки.
Інфекцію стригучого лишаю можуть спричиняти різні грибкові організми, відомі як дерматофіти.
Найпоширенішими дерматофітами у котів є:
- Microsporum canis: зазвичай передається після контакту з іншим інфікованим котом
- Trichophyton mentagrophytes: зазвичай виникає після контакту з гризунами
- Microsporum persicolor: трапляється рідше, переважно після контакту з полівками
- Trichophyton erinacei: також рідкісний, пов’язаний із контактом з їжаками
Наскільки поширений стригучий лишай?
Стригучий лишай є досить поширеною проблемою, особливо у кошенят і молодих котів. Дорослі коти зазвичай мають певний імунітет після контакту із збудником у ранньому віці, тому хворіють рідше. Проте літні коти з ослабленою імунною системою можуть бути більш схильними до зараження стригучим лишаєм.
Як заражається стригучий лишай у кішок?
Коти заражаються стригучим лишаєм після прямого контакту зі спорами грибка — під час фізичного контакту з інфікованою твариною або через неживі предмети, такі як меблі, постіль, миски для їжі, щітки та гребінці.
Після того як спори потрапляють на шкіру, вони проростають і утворюють грибкові гіфи (ниткоподібні структури, схожі на стебла рослини), які ростуть як на поверхні, так і вглиб, проникаючи у шкіру та нігтьові структури (кератин) і спричиняючи інфекцію.
Як люди отримують стригучий лишай?
Власники домашніх тварин повинні знати, що стригучий лишай є зоонозним захворюванням — люди можуть заразитися ним від своїх домашніх тварин. У людей ураження зазвичай виглядають як круглі почервонілі ділянки шкіри, особливо в місцях, де був фізичний контакт із котом (наприклад, на передпліччях, руках або шиї).
Діти та молоді люди більш схильні до зараження стригучим лишаєм; попередній контакт із збудником зазвичай формує певний рівень імунітету у старших людей. Якщо людина помітила такі ураження, їй слід звернутися до свого лікаря.
Щоб зменшити ризик зараження людей, потрібно бути обережними під час контакту з котом, у якого може бути стригучий лишай. Котів із підозрою або підтвердженим захворюванням особливо важливо обмежити від контакту з дітьми.
Симптоми стригучого лишаю у кішок
Клінічними ознаками стригучого лишаю є ділянки випадіння шерсті (алопеція), а також зони з кірочками, струпами, підвищеним лущенням шкіри (схожим на лупу) і різним ступенем запалення (форма дерматиту з почервонінням, чутливістю та свербежем).
Іноді можна побачити чітко окреслені осередки алопеції (класичні круглі лисини діаметром 1–2 сантиметри). В інших випадках у кота може спостерігатися алопеція на великій ділянці (наприклад, значна лисина) або плямиста алопеція по всьому тілу (вигляд «поїденої міллю» шерсті).
Діагностика стригучого лишаю
Якщо ваш ветеринар підозрює, що у вашого кота стригучий лишай, можуть бути проведені такі дії.
1. Детальний збір анамнезу
Ваш ветеринар обговорить усі аспекти життя та стану здоров’я вашого кота. Існують й інші причини появи подібних ознак, як при стригучому лишаї, і така інформація з історії життя тварини допомагає відрізнити різні можливі причини.
2. Фізичне обстеження
Ваш ветеринар уважно огляне вашого кота, звертаючи увагу на будь-які фізичні ознаки хвороби та виключаючи інші можливі причини таких симптомів (наприклад, бліх, вошей або інших паразитів).
3. Екранування лампи Вуда
Ваш ветеринар може використовувати ультрафіолетове світло (так звану лампу Вуда), щоб оглянути шкіру вашого кота та уражені ділянки. Деякі штами Microsporum canis утворюють метаболічні продукти, які флуоресціюють (світяться) яблучно-зеленим кольором. Негативний результат цього тесту не виключає стригучий лишай, оскільки не всі випадки дають позитивну реакцію.
4. Мікроскопічне дослідження волосся та залишків шкіри
Ваш ветеринар може зібрати зразки шерсті та лусочок шкіри навколо уражених ділянок і дослідити їх під мікроскопом, щоб перевірити наявність грибкових спор або гіф.
Якщо під ультрафіолетовим світлом видно флуоресценцію, ветеринар може зібрати частину інфікованих волосків або інших частинок шкіри, що світяться, оскільки саме вони з більшою ймовірністю дадуть позитивний результат під час мікроскопічного дослідження.
5. Культура грибів
Грибковий посів — єдиний остаточний спосіб підтвердити діагноз стригучого лишаю. Волоски можна вищипнути пальцями в рукавичках або пінцетом, або зразок можна взяти за допомогою зубної щітки (спочатку розчесавши уражену ділянку, а потім притиснувши щетину зубної щітки до поживного середовища для росту грибків).
Іноді ветеринар може використати власний тест для грибкового посіву (так зване середовище Сабуро або його запатентований аналог); в інших випадках ветеринар надсилає зразок до зовнішньої лабораторії для посіву, що зазвичай є точнішим способом визначити конкретний дерматофіт, який спричиняє інфекцію.
6. ПЛР-тестування
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — це новіший метод, який можна використовувати для перевірки на стригучий лишай. Грибковий посів потребує щонайменше 14 днів для отримання остаточного результату, тоді як ПЛР зазвичай дає результат протягом одного-трьох днів.
7. Біопсія шкіри
Якщо інші тести дають негативний результат, остаточним способом з’ясувати причину ураження шкіри є взяття повної біопсії для детального дослідження під мікроскопом досвідченим патологом.
Це потрібно не завжди, але в рідкісних випадках, коли інші методи не дають результату, такий тест іноді проводять. Іноді біопсію беруть для перевірки на інші шкірні захворювання, і при цьому інфекцію стригучого лишаю можуть виявити несподівано.
Лікування стригучого лишаю
Лікування стригучого лишаю часто включає місцеві ліки плюс пероральні препарати та лікування вдома.
Стригучий лишай найкраще лікується за допомогою поєднання місцевого лікування та системної терапії (пероральних препаратів) для кота разом із обробкою навколишнього середовища. Якщо у домі з кількома котами виник спалах стригучого лишаю, може знадобитися лікування всіх котів у господарстві, навіть якщо у деяких із них немає помітних ознак захворювання.
Місцева терапія для котів
Місцеве лікування означає безпосереднє нанесення ліків на шкіру та шерсть кота. До таких засобів належать протигрибкові шампуні, лосьйони та мазі з такими активними речовинами, як міконазол, хлоргексидин, тербінафін, клотримазол або енілконазол.
Іноді шерсть кота підстригають, щоб зменшити повторне забруднення шкіри спорами грибка, які можуть залишатися на волосках. Найчастіше це потрібно для довгошерстих котів.
Системна терапія для котів
Для системного лікування стригучого лишаю (тобто зсередини організму) коту можуть призначати різні пероральні препарати. Приклади:
- Гризеофульвін : це було традиційне лікування, яке раніше широко застосовували і яке було дуже ефективним, але зараз у багатьох країнах його доступність значно обмежена. Побічні ефекти гризеофульвіну включають негативний вплив на ненароджених кошенят (і людських немовлят, якщо вагітні жінки контактують із препаратом), і це одна з причин, чому його використання стало рідкісним.
- Ітраконазол : наразі це єдиний ліцензований протигрибковий препарат проти стригучого лишаю у Великобританії та деяких інших країнах. Він випускається у формі рідини, яку дають один раз на день протягом тижня. Потім роблять перерву на тиждень, після чого проводять ще один тиждень лікування. Такий режим повторюється: лікування проводять на першому, третьому та п’ятому тижнях, але не на другому і четвертому.
Лікування навколишнього середовища
Стригучий лишай іноді може спричинити повну втрату шерсті, через що кішка виглядає з’їденою міллю.
Також необхідно обробити середовище, де живе кіт: ретельно пропилососити житлові приміщення (після цього мішок від пилососа слід викинути або спалити) та використовувати відбілювач або інший дезінфікуючий засіб для протирання твердих поверхонь, таких як підлога.
Це важливо для запобігання зараженню інших тварин або людей, а також щоб уникнути повторного зараження вже пролікованого кота.
Скільки коштує лікування кота від лишаю?
Неможливо точно оцінити вартість лікування стригучого лишаю, оскільки у кожному випадку можуть бути різні фактори. Перед початком лікування варто попросити ветеринара надати детальну оцінку витрат. Якщо в домі з кількома котами є зараження, може знадобитися лікування всіх котів, що значно збільшує загальну вартість.
Загалом місцеве лікування є відносно недорогим, тоді як пероральні системні препарати, такі як ітраконазол, можуть бути дорогими. Однак саме пероральне лікування часто є важливим для досягнення своєчасного та ефективного результату.
Моніторинг і прогноз
Щоб переконатися, що лікування було повністю успішним, ветеринар може рекомендувати повторний відбір зразків шкіри та шерсті кота з подальшим грибковим посівом.
