Епілепсія у котів: причини, симптоми та лікування

Епілепсія — це синдром, що описує стан, за якого у кота виникають повторювані судомні напади (також відомі як конвульсії або припадки) з інтервалами від годин і днів до місяців. Епілепсія може уражати дрібних тварин, зокрема котів і собак, так само як і людей.

Що таке судоми?

Судоми виникають унаслідок надмірної електричної активності в головному мозку. Хаотичне збудження нервових імпульсів призводить до втрати свідомості та неконтрольованих, неузгоджених скорочень частини або більшості м’язів тіла. Під час нападу також можуть спостерігатися слинотеча, піна з рота, мимовільне сечовипускання та дефекація.

Після завершення нападу, у так званий постиктальний період, у кота часто відзначаються дезорієнтація, зміни поведінки, хитка хода та поступове відновлення нормального стану. Судоми можуть бути генералізованими або частковими (фокальними).

Щоб детальніше дізнатися, що таке епілептичні напади та як саме вони проявляються у котів, власникам тварин варто прочитати нашу окрему статтю «Судоми у котів», а також подивитися коротке пояснювальне відео.

Цей матеріал присвячений саме епілепсії як захворюванню з повторюваними нападами. У ньому описані різні типи епілепсії у котів, а також пояснюється ветеринарний підхід до діагностики причин судом, контролю стану та лікування.

Види епілепсії у котів

Котячу епілепсію поділяють на два основні типи залежно від причини виникнення нападів.

Первинна (також відома як ідіопатична) епілепсія або епілепсія невідомого походження.
За цього типу епілепсії не вдається виявити жодної фізичної причини судом. Навіть при проведенні сучасних методів візуалізації головного мозку не знаходять структурних змін, а після смерті тварини під час розтину також не виявляють патологій мозку. Причина може бути генетичною та передаватися від батьків, однак у багатьох випадках спадковий зв’язок не простежується. Часто первинна епілепсія розвивається з причин, які неможливо встановити. Епілепсія невідомого походження трапляється у 30–60 % котів із судомами та приблизно у 26 % котів, у яких напади почалися у віці до одного року.
Вторинна (також відома як набута) епілепсія. У цьому випадку існує конкретна фізична причина, яку можна виявити на підставі анамнезу, результатів аналізів крові або діагностичної візуалізації. До причин належать: позачерепні (тобто не пов’язані безпосередньо з мозком) метаболічні порушення, які виявляються за допомогою аналізів крові (такі як захворювання печінки, ниркова недостатність і гормональні розлади, такі як гіпертиреоз), або напади, спричинені захворюваннями головного мозку, які можна точно визначити за допомогою візуалізації (включаючи травми, пухлини, такі як менінгіоми, судинні захворювання, інфекційні захворювання та порушення імунної системи). Вторинна епілепсія є причиною приблизно 50% (40-70%) випадків епілепсії котів. Деякі з цих причин пов’язані з віком, наприклад, менінгіоми та гіпертиреоз частіше зустрічаються у літніх котів.

Діагностика типу епілепсії

Іноді вже з анамнезу можна запідозрити причину нападів, наприклад якщо кіт походить із лінії, у якій раніше фіксували випадки епілепсії. Однак у більшості ситуацій для встановлення діагнозу потрібне детальне обстеження.

Діагностика починається з ретельного збору анамнезу (коли почалися напади, як часто вони виникають тощо) та уважної оцінки клінічних ознак. Фізичний огляд залишається основою якісної ветеринарної медицини.
Подальші обстеження можуть бути складними та включати: аналізи крові (наприклад, для вимірювання метаболічних ферментів і хімічних речовин, таких як жовчні кислоти для оцінки функції печінки, гормонів щитоподібної залози тощо), аналіз сечі, вимірювання артеріального тиску, електроенцефалограму (ЕЕГ), забір і аналіз спинномозкової рідини, ультразвук, рентгенографію (рентгенівські промені) та сучасні методи візуалізації, такі як комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ), для виявлення пухлин мозку або ознак черепно-мозкової травми.
Подальше діагностичне тестування для котів може включати аналізи крові на котячий лейкоз, віруси котячого імунодефіциту, а також серологічні дослідження на такі захворювання, як інфекційний перитоніт котів, криптококоз і токсоплазмоз.

У котів із первинною епілепсією жодних відхилень у результатах цих обстежень не виявляють. Саме тому цей тип епілепсії називають «діагнозом виключення».

Натомість у котів із вторинною епілепсією після проведення комплексу досліджень зазвичай вдається встановити конкретну основну причину.

Точне визначення типу епілепсії є надзвичайно важливим для правильного вибору стратегії лікування.

Лікування епілепсії

На підставі анамнезу кота, результатів аналізів крові та інших методів обстеження ваш ветеринар може визначити тип епілепсії, на яку страждає кіт.

Більшість нападів тривають лише секунди або кілька хвилин, не потребують негайного лікування, окрім забезпечення безпеки кота та запобігання фізичним травмам (прочитайте нашу спеціальну статтю про котячі судоми). У рідкісних випадках генералізований напад може тривати довше кількох хвилин (так званий епілептичний статус). У такій ситуації тварину необхідно терміново доставити до ветеринарної клініки для надання невідкладної допомоги.

Для припинення тривалого нападу застосовують лікарські засоби, зокрема внутрішньовенні анестетики або діазепам, а за потреби призначають додаткові препарати. Вкрай важливо зупинити судоми, які не припиняються самостійно протягом кількох хвилин, оскільки затяжні напади можуть призвести до ушкодження головного мозку.

У довгостроковій перспективі лікування епілепсії у котів спрямоване на зменшення частоти нападів або на повне запобігання їх виникненню. Тактика лікування залежить від типу епілепсії.

Первинна епілепсія

Якщо не вдається виявити конкретну основну причину епілепсії, коту встановлюють діагноз «ідіопатична епілепсія». У таких випадках для контролю судом може знадобитися призначення протисудомних препаратів. Однак лікування не завжди розпочинають після першого нападу. Зазвичай медикаментозну терапію призначають, якщо напади виникають часто, наприклад частіше ніж один раз на шість тижнів, або якщо спостерігаються серійні напади, наприклад чотири напади протягом кількох днів.

Існує кілька різних протисудомних препаратів. Ветеринар підбере найбільш відповідний варіант саме для вашого кота. Регулярні контрольні огляди є важливими, оскільки необхідно стежити за частотою нападів і можливими побічними ефектами, через які дозування або препарат можуть потребувати корекції.

Найпоширенішим препаратом першого вибору є фенобарбітал. Водночас у деяких випадках ветеринар може рекомендувати альтернативи, зокрема зонізамід, леветирацетам або клоназепам. Протисудомні засоби можуть спричиняти побічні ефекти. Наприклад, фенобарбітал іноді викликає підвищену спрагу, часте сечовипускання, підвищений апетит, седативний ефект і атаксію, тобто порушення координації рухів.

У минулому застосовували й інші препарати, зокрема бромід калію, примідон і фенітоїн, однак з різних причин, включно з обмеженою доступністю та ризиком побічних ефектів, нині їх призначають значно рідше.

Вторинна епілепсія

Окрім протисудомних препаратів, які використовують для контролю нападів, так само як і при первинній епілепсії, у випадках вторинної епілепсії може знадобитися специфічне лікування залежно від основної причини. Це може бути терапія метаболічних захворювань, наприклад патологій печінки або нирок, або інші лікувальні втручання, спрямовані на усунення першопричини, зокрема хірургічне видалення пухлини головного мозку.

Спостереження за котом з епілепсією

Надзвичайно важливо вести щоденник судом, у якому фіксують кожен напад. Записуйте час виникнення, тривалість, нещодавні події та інші особливості нападу.

Власнику кота з епілепсією рекомендується регулярно вести такі записи. Слід також відмічати будь-які зміни в лікуванні, раціоні, способі життя або інші чинники, що могли передувати нападу. Для цього зручно використовувати спеціальні мобільні застосунки. Зібрану інформацію варто обговорювати з ветеринаром кожні 3–12 місяців залежно від частоти нападів.

Якщо кіт отримує протисудомні препарати протягом тривалого часу, ветеринар може рекомендувати регулярні аналізи крові. Це необхідно для контролю терапевтичного рівня препарату та оцінки можливого впливу ліків на органи й системи організму. Потреба в такому моніторингу залежить від конкретного препарату.

Чи можна вилікувати епілепсію у котів?

Якщо вдається усунути основну причину вторинної епілепсії, наприклад вилікувати первинне захворювання, усунути отруєння або видалити пухлину мозку, судоми можуть зникнути назавжди.

У випадку первинної епілепсії напади зазвичай контролюють за допомогою регулярного застосування протисудомних препаратів. Водночас реакція на лікування та довгостроковий прогноз значно варіюють між окремими котами.