18.12.2025
Що таке котячий СНІД?
Котячий СНІД (синдром набутого котячого імунодефіциту) — це захворювання, спричинене FIV ( вірусом котячого імунодефіциту ). Як випливає з назви, синдром має паралелі зі СНІДом людини, викликаним вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Наскільки поширений котячий СНІД?
Котячий СНІД поширений у всьому світі, однак рівень захворюваності відрізняється залежно від регіону. Наприклад, у дослідженні 2017 року серед котів у США та Канаді 3,6% котів мали позитивний результат на FIV. У котів, які звертаються до ветеринара з ознаками захворювань, імовірність позитивного результату вища. У тому ж дослідженні майже 10% котів із захворюваннями ротової порожнини були FIV позитивними.
Подібна ситуація спостерігається у Великій Британії. Там від 3% до 6% клінічно здорових котів є носіями вірусу, тоді як серед хворих котів, обстежених у ветеринарних клініках, поширеність становить від 12-18% .
Інфекція FIV частіше трапляється у некастрованих котів самців, які мають в анамнезі глибокі укушені рани або абсцеси, а також у котів, що проводять багато часу на вулиці.
Що викликає котячий СНІД?
Котячий СНІД викликає вірус імунодефіциту котів FIV. FIV є ретровірусом із роду лентивірусів. Він призводить до загального пригнічення імунної системи, зменшуючи кількість певних лейкоцитів, зокрема Т-хелперів.
Зниження рівня цих клітин суттєво послаблює імунний захист, через що кіт стає більш уразливим до інфекцій та різних захворювань.
Як передається котячий СНІД?
Вірус FIV, що викликає котячий СНІД, в основному передається від кота до кота зі слиною через рани від укусів.
Також можливе передавання від вагітної кішки кошенятам ще в утробі або на ранніх етапах життя через молоко. У рідкісних випадках інфекція може поширюватися між двома котами, які живуть разом, навіть без історії бійок чи укусів.
Чи заразний котячий СНІД для людини?
Ні. Вірус FIV, який спричиняє котячий СНІД, і вірус HIV, що викликає СНІД у людей, належать до лентивірусів, але люди не можуть заразитися FIV, так само як коти не можуть інфікуватися HIV.
Які симптоми котячого СНІДу?
У котів із котячим СНІДом симптоми пов’язані насамперед із пригніченням імунної системи. Найчастіше це млявість, зниження апетиту та підвищена температура тіла.
Симптоми котячого СНІДу пов’язані з пригніченням імунітету, що сприяє вторинному зараженню іншими збудниками хвороби.
Типові ранні ознаки включають:
- Млявість
- Відсутність або зниження апетиту
- Лихоманка
- Лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів)
На пізніх стадіях захворювання спостерігається низка серйозних ознак захворювання, включаючи:
- Гінгівіт і стоматит з неприємним запахом з рота, слинотечею, болем під час їжі
- Втрата ваги
- Абсцеси
- Респіраторні ознаки (такі як хрипи та задишка)
- Неврологічні ознаки (такі як поведінкові зміни та судоми)
- Проблеми з очима
- Розлади травлення
Крім переліченого, котячий СНІД часто поєднується з великою кількістю інших супутніх інфекцій.
Стадії інфекції FIV у котів
До типових ранніх ознак належать:
- Первинна фаза, ця стадія триває приблизно перші два–чотири місяці після зараження вірусом. Частина інфікованих котів не має жодних симптомів, тоді як у інших можуть спостерігатися короткочасні ознаки нездужання, підвищення температури та можливе загальне збільшення лімфатичних вузлів. Більшість FIV-позитивних котів успішно виходять із цієї фази.
- Друга фаза, іноді відома як латентна стадія. На цьому етапі кіт не демонструє жодних ознак хвороби і може жити повноцінним, здоровим життям упродовж місяців або навіть років.
- Третя фаза, відома як стадія котячого набутого імунодефіциту (FAIDS). Прояви залежать від того, у яких системах організму активний вірус.
Інфекція нервової системи може призвести до неврологічних симптомів або зміни поведінки, інфекція травної системи може призвести до хронічної діареї. Найвиразніші ознаки зазвичай пов’язані із загальним імунодефіцитом, спричиненим вірусом: втрата ваги, зниження апетиту, лихоманка, лімфаденопатія та гінгівіт.
Також поширеними є проблеми з верхніми дихальними шляхами, зокрема риніт та кон’юнктивіт, а також повторювані шкірні інфекції. Уражені коти мають підвищений ризик розвитку онкологічних захворювань, наприклад лімфоми, і багатьох інших інфекцій, які за нормального імунітету не спричинили б серйозних проблем.
Скільки живуть коти з котячим СНІДом?
Прогноз для FIV-позитивних котів, у яких немає клінічних ознак хвороби, часто є досить сприятливим. Деякі з них можуть жити майже так само довго, як і FIV-негативні коти.
Водночас у котів, у яких уже розвинувся котячий СНІД із вираженими симптомами, прогноз гірший. У таких випадках очікувана тривалість життя може становити лише кілька місяців, однак за умови правильного та своєчасного лікування її інколи вдається подовжити до кількох років.
Як діагностують FIV?
Вірус котячого імунодефіциту діагностується за допомогою аналізу крові. Існує кілька методів тестування.
Найчастіше ветеринари використовують швидкі тести, які виконуються безпосередньо в клініці. Це тести на антитіла, засновані на методах ELISA або імунохроматографії, що дозволяють виявити антитіла до FIV.
Такі тести є досить точними, з високою чутливістю та специфічністю, і дають результат дуже швидко. Власник кота зазвичай дізнається результат уже за кілька хвилин. Часто застосовують комбіновані тести, які одночасно перевіряють кров на FIV і вірус лейкемії котів FeLV, оскільки клінічні ознаки цих інфекцій можуть бути схожими.
Якщо отримано позитивний результат, зразок крові можуть додатково надіслати до зовнішньої лабораторії для підтвердження діагнозу за допомогою більш спеціалізованих методів.
Вони часто використовуються для подвійного підтвердження позитивного або негативного діагнозу. Спеціалізовані тести включають імунофлуоресценцію (IFA) та вестерн-блот для виявлення антитіл до FIV, а також ізоляцію вірусу та полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) для виявлення самого вірусу.
Метод виділення вірусу є дуже чутливим, але потребує спеціального обладнання, тому є дорогим і повільним та застосовується рідко.
ПЛР-тести нині широко доступні й дозволяють виявити генетичний матеріал вірусу FIV. Вони особливо корисні для діагностики інфекції у маленьких кошенят, оскільки материнські антитіла можуть спотворювати результати тестів, що базуються лише на визначенні антитіл.
Тест на котячий СНІД
Котячий СНІД описує захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту котів FIV, тому окремого аналізу саме на СНІД не існує. Якщо кіт має клінічні ознаки, характерні для котячого СНІДу, і при цьому тест на FIV дає позитивний результат, такого кота вважають хворим на котячий СНІД.
Як лікувати котячий СНІД
Власникам котів слід тісно співпрацювати з ветеринаром, щоб розробити індивідуальну схему лікування. Залежно від стану тварини можуть застосовуватися такі підходи.
- Зидовудин (AZT) блокує фермент зворотної транскриптази вірусу, запобігаючи зараженню нових клітин, але не зменшує розмноження вірусу в клітинах, які вже інфіковані. AZT найбільш корисний для запобігання розвитку повноцінного котячого СНІДу, а також для лікування котів із неврологічними порушеннями або гінгівостоматитом.
- У деяких дослідженнях використовувався інтерферон через його імуномодулювальним і противірусним властивостям. У деяких дослідженнях він покращував виживаність, хоча в інших результати були менш переконливими.
- Імуномодулятор лімфоцитів Т-клітин (LTCI) стимулює імунну систему та може покращити клінічні ознаки та зменшити навантаження у хворих котів.
- Інсулін, введений інтраназально, у деяких котів із неврологічними ознаками котячого СНІДу був пов’язаний із покращенням стану.
- Важливу роль відіграє загальна підтримуюча терапія, яка передбачає використання антибіотиків при бактеріальних інфекціях, уникнення імуносупресивних препаратів, зокрема глюкокортикоїдів, а також можливе використання еритропоетину для стимуляції утворення еритроцитів у котів з анемією. У деяких випадках може бути рекомендоване переливання крові.
Як запобігти котячому СНІДу
Домашні коти, які утримуються поодинці та не мають контактів з іншими котами, не мають ризику зараження FIV або розвитку котячого СНІДу. Важливу роль у профілактиці відіграє кастрація, оскільки кастровані коти самці приблизно на 80% рідше вступають у бійки порівняно з некастрованими.
Передавання вірусу відбувається переважно під час прямих контактів між котами, зокрема через укуси під час бійок, а не через навколишнє середовище, наприклад миски для їжі, лоток або повітря. Вірус FIV легко знищується звичайними мийними засобами та дезінфектантами і недовго зберігається в довкіллі.
Перед тим як поселити нового кота в домі, доцільно попередньо провести тест на FIV.
Котів, у яких підтверджено FIV, слід утримувати в приміщенні. Це допомагає запобігти поширенню інфекції серед інших котів і зменшує ризик зараження самого кота іншими інфекційними захворюваннями. Ефективний контроль паразитів, регулярна вакцинація та якісне повноцінне харчування мають велике значення для зниження ризику появи симптомів, пов’язаних із ослабленим імунітетом.
Вакцина проти котячого СНІДу
Котам із підвищеним ризиком зараження може бути рекомендована вакцина проти котячого СНІДу, яка спрямована проти двох типів вірусу FIV.
У Сполучених Штатах дозволена до використання ад’ювантна вакцина з інактивованим вірусом FIV. Вона містить інактивовані підтипи A та D. Її ефективність є змінною. Вакцина не охоплює підтип B, який є одним із найпоширеніших у США. У дослідженнях із контрольованим зараженням були отримані непослідовні результати.
Американська асоціація практикуючих ветеринарів фелінологів AAFP відносить вакцину проти FIV до необов’язкових. Її зазвичай рекомендують котам із підвищеним ризиком, наприклад тим, які живуть разом із FIV-позитивними котами, або котам, що мають доступ на вулицю і схильні до бійок.
Котів можна вакцинувати з віку понад 8 тижнів. Схема включає дві підшкірні ін’єкції з інтервалом 2–3 тижні, після чого проводять щорічні ревакцинації. Коти, щеплені вакциною проти FIV, матимуть позитивний результат серологічних тестів, тому їх необхідно ідентифікувати, наприклад за допомогою мікрочипа. Це дозволяє знати, що кіт вакцинований, і не помилково вважати його інфікованим через контакт із вірусом.
Котячий СНІД є складним захворюванням, яке нині добре вивчене.
Позитивний результат аналізу крові на FIV більше не є підставою для евтаназії здорового кота, оскільки багато FIV-позитивних котів можуть жити довго і залишатися здоровими.
