Камені в сечовому міхурі у котів: причини, симптоми та лікування

Камені в сечовому міхурі у котів є менш поширеною, але не менш серйозною причиною проблем із сечовипусканням. Вони можуть становити загрозу для життя, особливо якщо призводять до закупорки сечовивідних шляхів. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся, що таке камені в сечовому міхурі, які два типи зустрічаються найчастіше, а також як їх діагностують, лікують і попереджають.

Що таке камені в сечовому міхурі у котів?

Камінь у сечовому міхурі — це тверде утворення з кристалічних мінералів, яке формується всередині міхура. Зазвичай воно має округлу або овальну форму. Камені можуть утворюватися не лише у котів, але й у людей, собак та інших тварин.

Коли у сечовому міхурі утворюється один або кілька каменів, вони іноді викликають подразнення стінок сечового міхура, що призводить до ознак частого сечовипускання, напруження під час спроби сечовипускання, сечовипускання у невідповідних місцях у домі та крові в сечі. Водночас у деяких котів камені можуть тривалий час не викликати помітних симптомів.

Перелічені симптоми не є специфічними лише для каменів. Вони також можуть спостерігатися при інфекціях сечовивідних шляхів, стані, що називається ідіопатичним циститом, і навіть деяких поведінкових порушеннях

Усі ці стани об’єднують під загальною назвою синдром захворювань нижніх сечових шляхів котів, скорочено FLUTD.

Головний ризик полягає в тому, що один або кілька каменів можуть спричинити повну закупорку сечовивідних шляхів. Це становить безпосередню загрозу життю.

Оскільки кіт, у якого з’являються ознаки частого сечовипускання, напруження під час спроби сечовипускання або кров’ю в сечі, може бути уражений будь-яким із захворювань із групи FLUTD, і завжди існує ризик розвитку обструкції сечівника, такого кота потрібно якнайшвидше показати ветеринару.

ЯЯкщо кіт намагається помочитися, але сеча не виділяється, це невідкладний стан. Особливо небезпечно, якщо додатково з’являються інші ознаки, такі як млявість, блювота або поганий апетит. У такій ситуації необхідна негайна ветеринарна допомога, оскільки зволікання може коштувати коту життя.

Причини утворення каменів у сечовому міхурі у кота

Існує кілька типів каменів, які можуть формуватися у сечовому міхурі кота, і виникають вони з різних причин.

Хоча описано щонайменше чотири типи каменів, у більшості випадків у котів виявляють лише два основних типи. Перший називається магній-амоній-фосфат, або струвіт. Другий тип — кальцій оксалат. Причини їх утворення можуть відрізнятися.

Струвітні камені є найпоширенішим типом каменів у котів.

Вони формуються в лужній, тобто некислій, сечі. Частіше уражають котів молодшого віку, зазвичай до 7 років. Встановлено зв’язок між розвитком струвітних каменів і раціоном із підвищеним вмістом магнію та фосфору. Хоча такі камені можуть утворюватися у будь-якого кота, деякі породи мають підвищений ризик. Серед них відзначають регдоллів. Також підвищений ризик мають самці, особливо кастровані коти.

Камені з кальцію оксалату відрізняються за механізмом утворення.

Вони частіше зустрічаються у котів старших за 7 років і формуються у більш кислій сечі. Регдолл знову є породою підвищеного ризику разом із кількома іншими. ПРаціон також може впливати на формування цього типу каменів, зокрема при надмірному додаванні кальцію або якщо харчування сприяє надмірному підкисленню сечі.

Приблизно у чверті котів із каменями кальцію оксалату виявляють підвищений рівень кальцію в крові. У більшості випадків це пов’язано з ідіопатичною гіперкальціємією — станом, причини якого до кінця не з’ясовані, але який у більшості випадків піддається лікуванню.

На відміну від собак, у яких струвітні камені часто пов’язані з інфекціями сечовивідних шляхів, у котів жоден із двох основних типів каменів не має прямого зв’язку з бактеріальними інфекціями сечової системи.

Як утворюються камені в сечовому міхурі у кота?

Незалежно від типу каменя, механізм їх утворення подібний. Якщо у сечі накопичується надмірна кількість певних мінералів, вони перестають повністю розчинятися. У такому випадку мінерали осідають у вигляді дрібного кристалічного «піску» на дні сечового міхура. Ці кристалічні частинки подразнюють стінку міхура. У відповідь слизова оболонка починає виробляти слиз як захисну реакцію. Кристали змішуються зі слизом, і з часом ця маса поступово ущільнюється та збільшується в розмірах, перетворюючись на камені.

Для кращого розуміння можна уявити склянку води, до якої додають сіль. Якщо солі небагато, вона повністю розчиняється. Але якщо продовжувати додавати сіль, вода стане перенасиченою, і кристали почнуть осідати на дні склянки. Саме подібний процес спочатку відбувається у сечовому міхурі кота. З часом дрібні кристали злипаються, ущільнюються і можуть досягати розміру, який уже викликає клінічні симптоми або навіть створює ризик закупорки сечовивідних шляхів.

Лікування каменів у сечовому міхурі у котів

Як уже зазначалося, будь-який кіт із ознаками порушення сечовипускання повинен бути оглянутий ветеринаром, щоб встановити точну причину. Зазвичай першим кроком є забір зразка сечі для аналізу.

При каменях із кальцію оксалату сеча зазвичай кисла. При струвітних каменях реакція сечі є лужною, тобто некислою. Під час мікроскопічного дослідження іноді можна побачити кристали кальцію оксалату або струвіту, хоча це відбувається не завжди. Кристали можуть бути присутні без каменів, і навпаки, камені можуть існувати без виявлення кристалів у сечі.

Результати аналізу сечі можуть стати підставою для додаткового обстеження сечового міхура за допомогою рентгенографії (рентгенівського знімка) або ультразвуку. На рентгенівських знімках камені виглядають як яскраві білі утворення. Під час ультразвукового дослідження камені блокують проходження звукових хвиль, що створює характерну темну тінь у нижній частині міхура.

Після підтвердження наявності каменів існує кілька варіантів лікування, кожен із яких має свої переваги та обмеження.

Камені викликають дискомфорт і створюють ризик закупорки сечовивідних шляхів, особливо у самців. Тому їх рекомендується видаляти якнайшвидше. Найшвидший і найнадійніший метод — це хірургічна операція, яка називається цистотомія. Багато ветеринарів загальної практики виконують цю процедуру, і більшість котів добре відновлюються після операції.

Другий метод полягає у спробі розчинити камені за допомогою спеціального лікувального корму. Такий підхід також може бути ефективним, але має певні обмеження.

По-перше, дієтичне розчинення можливе лише при струвітних каменях. Камені з кальцію оксалату не розчиняються і потребують хірургічного видалення. Оскільки неможливо зі стовідсотковою впевненістю визначити тип каменя без додаткового аналізу, існує приблизно рівна ймовірність того, що дієта буде або ефективною, або ні.

По-друге, розчинення каменів за допомогою дієти займає час. Зазвичай це кілька тижнів, а іноді й не менше двох місяців. Протягом цього періоду кіт може й надалі мати проблеми із сечовипусканням, а ризик обструкції залишається.

У самок іноді застосовують метод промивання сечового міхура, який називається урогідропропульсія. Під час процедури міхур наповнюють рідиною та виштовхують дрібні камені назовні. Однак ця методика також потребує анестезії та може використовуватися лише для дуже маленьких каменів. Навіть дрібні камені можуть застрягнути у вузькому сечівнику самця, тому цей метод зазвичай не застосовують у самців через високий ризик закупорки.

Як запобігти утворенню каменів у сечовому міхурі?

Найнадійніший спосіб профілактики каменів у сечовому міхурі у кота — це використання спеціального лікувального корму.

Найнадійніший спосіб профілактики каменів у сечовому міхурі у кота — це використання спеціального лікувального корму, призначеного саме для цієї мети. Такі раціони зазвичай містять знижений рівень магнію та фосфору й розроблені так, щоб підтримувати нейтральний показник pH сечі. За допомогою правильно підібраної лікувальної дієти можна запобігати як струвітним каменям, так і каменям із кальцію оксалату.

Важливо, щоб кіт харчувався виключно таким кормом. Лише за цієї умови дієта буде ефективною. У більшості випадків ці раціони є повноцінними та збалансованими, тому їх можна довготривало давати також іншим котам у домі, за винятком окремих індивідуальних ситуацій.

Якщо спеціальний корм є фінансово недоступним або кіт відмовляється його їсти, основною альтернативною метою стає підвищення споживання рідини, щоб зробити сечу більш розбавленою.

Цього можна досягти шляхом збільшення відсотка вологого корму в раціоні, додавання води до сухого корму та заохочення споживання більшої кількості води за допомогою кількох мисок для води та джерел проточної води, як-от фонтан для котів. Однак варто розуміти, що такі методи менш ефективні порівняно зі спеціальною дієтою, і ризик повторного утворення каменів залишається.

Читайте також: Як привчити кота користуватися фонтанчиком

У рідкісних випадках причиною формування каменів може бути супутнє захворювання, яке також потрібно лікувати. Прикладом є ідіопатична гіперкальціємія у котів, що сприяє утворенню каменів із кальцію оксалату. Контроль основного стану допомагає знизити ризик повторного каменеутворення. Профілактика є надзвичайно важливою, оскільки повторне утворення каменів трапляється досить часто. Правильно підібране харчування та регулярний контроль стану сечовидільної системи значно зменшують ризик небезпечних ускладнень.

Читайте також: Найкращий котячий корм для здоров’я сечовивідних шляхів

Підсумок

Хоча камені у сечовому міхурі у кота трапляються рідше, ніж деякі інші порушення сечовидільної системи, зокрема інфекції сечових шляхів або ідіопатичний цистит, вони все ж є серйозною причиною захворювань сечовидільної системи та становлять ризик розвитку обструкції.

Якщо кіт починає часто ходити до лотка, мочитися повз нього або напружується під час сечовипускання, необхідно якнайшвидше звернутися до ветеринара для обстеження. Особливо важливо пам’ятати: якщо кіт намагається помочитися, але сеча не виділяється, це слід розцінювати як невідкладний стан. У такій ситуації потрібна негайна допомога ветеринара, оскільки затримка може становити загрозу для життя.