Чому кіт відмовляється від їжі? Пояснення причини втрати апетиту у котів

Незважаючи на всі наші зусилля з догляду за котом, придбання якісного корму та створення для нього безпечного, щасливого і насиченого життя, кіт іноді може тимчасово втратити апетит.

Втрата апетиту — одна з головних проблем для власників котів. Але коли варто починати хвилюватися і звертатися за допомогою?

У цій статті ми розглянемо, чому кіт може стати вибагливим у їжі, що робити, якщо він відмовляється їсти, а також коли слід звернутися до ветеринара за професійною консультацією.

Причини, через які коти відмовляються від їжі або втрачають апетит

Існує кілька причин втрати апетиту у котів. Деякі з них можуть бути ледь помітними, інші — вимагають ретельного спостереження за поведінкою. В окремих випадках потрібна медична діагностика та лікування.

1. Медичні стани

Якщо ваш кіт відмовляється від їжі, насамперед зверніться до ветеринара, щоб виключити можливі медичні причини зниження апетиту.

Широкий спектр захворювань може призвести до втрати апетиту або анорексії. Серед них:

• Захворювання органів травлення
• Порушення роботи дихальної системи
• Стоматологічні проблеми
• Захворювання щитоподібної залози
• Патології печінки
• Панкреатит
• Хронічна ниркова недостатність (ХНН)
• Цукровий діабет
• Застійна серцева недостатність
• Онкологічні захворювання

Якщо втрата апетиту у вашого кота зумовлена проблемами зі здоров’ям, зазвичай вона супроводжується іншими поширеними симптомами хвороби, зокрема:

• Млявість
• Втрата ваги
• Слинотеча
• Набряк обличчя
• Підвищене споживання води
• Зневоднення
• Блювання або зригування їжі
• Спроби лапою терти морду
• Знижена рухливість
• Зменшення активності
• Зміни у звичному догляді за собою
• Зміни в характері чи поведінці

Зміну апетиту ніколи не варто ігнорувати — вона потребує уважного спостереження. Якщо зниження апетиту супроводжується хоча б одним із зазначених симптомів, обов’язково зверніться до ветеринара.

2. Анорексія

Анорексія найчастіше спостерігається у госпіталізованих котів, які ускладнюють перебіг хвороби відмовою від їжі. Втрата апетиту (анорексія) може бути наслідком багатьох серйозних порушень здоров’я. Основне завдання у таких випадках — виявити та лікувати першопричину.

Коти з анорексією для забезпечення енергетичних потреб починають розщеплювати не лише жирові запаси, а й м’язову тканину та інші білки.

3. Неправильний раціон

Хоча втрата апетиту частіше пов’язана з проблемами зі здоров’ям, коти іноді просто відмовляються їсти корм, який має невідповідний склад або не відповідає їхнім харчовим потребам.

Коти — обов’язкові м’ясоїдні тварини, які повинні споживати м’ясо. Вони не здатні виживати на вегетаріанській дієті. Невідповідне харчування може негативно впливати на травлення кота та спричинити зниження апетиту.

Коти й собаки мають різні харчові потреби, тому кота не можна годувати собачим кормом. Якщо ваш кіт іноді їсть з миски собаки — це не критично, але робити з цього звичку не варто. Собачий корм не містить усіх необхідних поживних речовин, тож тривале його споживання може бути небезпечним для здоров’я кота.

4. Зміни в раціоні

Різкі зміни в раціоні або способі годування можуть спричинити розлади шлунково-кишкового тракту або відмову від їжі в деяких котів. Замість того щоб різко змінювати раціон вашого кота, переходьте на нову їжу поступово — протягом двох тижнів.

5. Мисливський інстинкт

Коти можуть відмовлятися від комерційного корму, якщо їх приваблює можливість полювання. Вони природно шукають дрібну здобич — таких як птахи, миші чи комахи — і часто переключають увагу з миски на потенційну жертву, особливо якщо мають доступ до вулиці або бачать здобич у приміщенні.

6. Неофілія або неофобія

Коти можуть відчувати відразу як до надто великої, так і до недостатньої різноманітності у своєму раціоні.

Багато котів демонструють неофілію — зацікавленість у новій або незвичній їжі. Дослідження харчової поведінки показали, що тварини можуть втратити інтерес до їжі, яку раніше споживали регулярно, натомість починають надавати перевагу чомусь новому.

Водночас у деяких котів спостерігається неофобія — страх або відраза до нової їжі. Така поведінка найчастіше формується в дитинстві й закріплюється власниками, які постійно годують улюбленця одним і тим самим. Це може створити труднощі при спробах змінити раціон або перейти на інше джерело їжі.

7. Відраза до їжі

Відраза до їжі — це стан, за якого кіт розвиває сильну неприязнь до певних продуктів. Найчастіше це пов’язано з нудотою, блювотою, дискомфортом у шлунково-кишковому тракті або больовими відчуттями.

Відраза до їжі є захисним механізмом, що запобігає вживання зіпсованої їжі або дотримання тієї ж дієти в майбутньому.

Іноді відраза до їжі може бути невідповідною реакцією. Біль, блювота або нудота в поєднанні з дистресом не завжди можуть бути спричинені перетравленою їжею. Тим не менш, тимчасовий зв’язок між цими двома часто призводить до розвитку відрази до їжі, викликаючи проблеми у клінічних пацієнтів.

Відраза до їжі також пов’язана зі стресовими переживаннями під час подорожі, посадки, перенаселеності, надмірного поводження та госпіталізації.

8. Екологічний стрес

Стресові фактори навколишнього середовища можуть спричинити у вашого кота відмову від їжі. До таких стресорів належать розміщення їжі занадто близько до інших домашніх тварин або годування в шумних, багатолюдних місцях дому.

Стрес, тривожність і страх можуть істотно вплинути на апетит кота, спричиняючи як анорексію, так і переїдання.

Наприклад, прийом їжі поблизу інших котів може викликати занепокоєння, особливо якщо поруч перебуває незнайомий або несумісний кіт. Така ситуація часто супроводжується поведінковими змінами, включаючи відмову від їжі через страх або напругу.

Навіть запровадження нового корму може стати джерелом стресу, особливо в середовищі, де присутній загальний емоційний тиск. У такому випадку кіт, ймовірніше, обере знайому їжу, аніж нову, навіть якщо остання є більш поживною або рекомендованою.

Переселення котів із чітко сформованими харчовими вподобаннями може призвести до повної відмови від їжі. Щоб зменшити ризик втрати апетиту після переїзду чи усиновлення, рекомендується спочатку пропонувати ту саму їжу, до якої кіт звик, паралельно поступово переводячи його на новий раціон.

Коти чутливо реагують на стрес, особливо коли він пов’язаний із негативними взаємодіями — наприклад, із іншими тваринами в домі або з надмірним шумом, який можуть створювати діти. Важливо створити для кота середовище, наповнене спокоєм, турботою та відчуттям безпеки, особливо під час прийому їжі. Для зменшення рівня тривожності можна також скористатися феромонотерапією.

Якщо кіт перебуває в постійній напрузі та не має змоги змінити негативну ситуацію, це може призвести до розвитку поведінкової депресії. У таких випадках необхідна консультація ветеринара або ветеринарного поведінкового спеціаліста.

Щоб запобігти розвитку надмірної тривоги та інших дискомфортних станів, поступово знайомте кошенят або котів із новими людьми, звуками й місцями в спокійній атмосфері. Використовуйте позитивне підкріплення — похвалу, іграшки, ласощі та масаж.

Підтримуйте добробут вашого кота, надаючи йому можливість встановлювати соціальні зв’язки та контролювати своє середовище. Забезпечуйте розумову стимуляцію через позитивні досвіди з інтерактивними іграшками, новими об’єктами для дослідження, прихованою їжею, візуальними розвагами та дряпками.

Як я можу стимулювати апетит мого кота?

Щойно ви відвезли свого кота до ветеринара та з’ясували причину його втрати апетиту, можливо, доведеться вжити заходів для стимулювання його апетиту. Ось кілька способів заохотити кота їсти:

Переконайтеся, що їжа подається так, як до вподоби вашому коту.

Коти вибагливі: вони надають перевагу певному способу подачі їжі та посуду. Заохотити кота їсти можна, якщо регулярно мити його миски в гарячій мильній воді (щонайменше раз на день), переконатися, що залишки їжі не прилипли до стінок, і що тарілки не мають стороннього запаху.

Слідкуйте за тим, щоб їжа вашого кота була смачною.

Підвищити смакові якості  їжі можна, пропонуючи її підігрітою, з високим вмістом білка та/або жиру. Багато котів обирають їжу за смаком, запахом і текстурою — ці фактори тісно пов’язані з попереднім як позитивним, так і негативним досвідом харчування.

Іноді корисним може бути додавання до їжі ароматизованої рідини, наприклад, соку тунця або нежирного курячого бульйону. Також допомагає годування з рук або легке погладжування, яке заспокоює кота.

Варто годувати вологим кормом замість напіввологого чи сухого, обираючи продукти з вираженим ароматом — особливо м’ясні, рибні або з додаванням сиру. Часто пропонуйте невеликі порції свіжої їжі, а залишки прибирайте через 15–20 хвилин.

Спробуйте дієтичні добавки.

• Додавання пробіотиків і пребіотиків може сприяти кращому травленню, зміцненню імунної системи та зменшенню діареї.

• Омега-3 жирні кислоти в раціоні, які застосовуються при хронічних запальних станах, таких як остеоартрит, новоутворення або серцево-судинні захворювання, також досліджуються щодо їх потенційного впливу на покращення апетиту.

• Забезпечення кота вітамінами групи B — це простий крок, який варто розглянути при зниженні апетиту. Особливо ефективним у цьому випадку є вітамін B12, який може суттєво підвищити апетит. Його можна вводити як перорально, так і ін’єкційно.
• Стимулятори апетиту іноді використовують для збільшення споживання їжі. Проте їхня дія може бути непередбачуваною, і в критично хворих котів вони рідко забезпечують достатній рівень харчування. Зазвичай такі препарати застосовуються під час відновлення після госпіталізації, для амбулаторних пацієнтів або в межах паліативної допомоги.

Покращуйте смакові якості їжі, пропонуючи її в підігрітому вигляді та з підвищеним вмістом білка і/або жиру.

Власники котів відіграють надзвичайно важливу роль у спостереженні за поведінкою, пов’язаною з втратою апетиту, а також у підтриманні психологічного добробуту тварини.

Кіт, який демонструє анорексію та втому, може мати приховану медичну проблему або просто страждати від стресу, спричиненого змінами в навколишньому середовищі.

Правильне харчування, підтримка позитивного настрою та багате на стимули середовище є запорукою здоров’я та гармонійного розвитку кота.