Рак кишківника у котів: причини, симптоми та лікування

Рак кишківника є відносно рідкісною формою онкології у котів і становить лише невеликий відсоток від усіх випадків раку у представників котячих. Це добра новина, адже коли рак кишківника все ж виникає, він зазвичай перебігає тяжко.

Приблизно 90% діагностованих пухлин кишківника у котів є злоякісними, і метастазування трапляється часто. На момент встановлення діагнозу рак кишківника нерідко вже поширюється на інші органи, що значно ускладнює лікування.

Що таке рак кишківника у котів?

Рак це злоякісна пухлина, яка здатна метастазувати, тобто поширюватися на інші ділянки організму. У випадку раку кишківника пухлина локалізується в будь-якому відділі кишківника. Це може бути як тонкий кишківник, що включає дванадцятипалу кишку, порожню кишку та клубову кишку, так і товстий кишківник, до якого належать сліпа кишка, ободова кишка та пряма кишка.

Іноді можна почути термін «рак кишківника» щодо пухлин шлунка. Однак точніше в такому випадку говорити «рак шлунково кишкового тракту». Поняття шлунково кишковий тракт охоплює всю травну систему, тоді як кишківник стосується лише його кишкової частини.

Існує цілий ряд різних видів раку, і кожен із них потребує окремого підходу до лікування. Крім того, клінічні прояви раку можуть суттєво відрізнятися залежно від локалізації пухлини, її розміру, швидкості росту та ступеня злоякісності. Раннє звернення до ветеринара при появі симптомів з боку травної системи значно підвищує шанси на своєчасну діагностику та покращення якості життя кота.

Причини раку кишківника

У котів існує кілька типів раку кишківника, і найпоширенішим серед них є лімфома. Визначити точну першопричину захворювання часто буває складно.

Лімфома, безумовно, є найчастішою формою раку кишківника у котів. У багатьох випадках встановити конкретну причину розвитку лімфоми неможливо. Проте відомі чинники, які підвищують ризик її виникнення у кота.

Коти інфіковані вірусом котячої лейкемії (FeLV) або вірусом котячого імунодефіциту (FIV) мають більшу ймовірність розвитку лімфоми. Також доведено, що кіт, який живе в домі, де палять, має підвищений ризик цього захворювання через постійний вплив тютюнового диму. Крім того, підозрюється зв’язок між хронічним запаленням кишківника, наприклад при харчовій алергії та розвитком лімфоми. Остаточного наукового підтвердження цього зв’язку поки що немає, однак ветеринари враховують такий можливий фактор ризику.

До інших поширених форм раку кишківника у котів належать аденокарцинома, пухлина тучних клітин і лейоміосаркома. Кожен із цих типів має власні особливості росту та перебігу.

Точна причина розвитку цих пухлин також залишається невідомою. Ймовірно, у виникненні раку кишківника беруть участь як генетичні чинники, так і вплив довкілля.

Найчастіше рак кишківника діагностують у котів старшого віку, зазвичай у проміжку від десяти до дванадцяти років. Схоже, що представники сіамської породи генетично схильні до цього захворювання. Сіамські коти мають майже вдвічі більше шансів захворіти на рак кишківника, ніж коти іншої породи.

Симптоми раку кишківника у котів

Рак кишківника може спричиняти широкий спектр симптомів з боку травної системи. Більшість із них є неспецифічними, тобто вони практично не відрізняються від проявів інших захворювань шлунково кишкового тракту. Саме тому встановити точний діагноз можливо лише після проведення комплексного обстеження.

До найпоширеніших загальних ознак раку кишківника відносять втрату ваги, млявість, біль у животі та здуття або збільшення об’єму живота

Однак, окрім цих неспецифічних ознак, у котів можуть розвинутися додаткові ознаки, залежно від локалізації раку кишківника. У котів з раком тонкої кишки спостерігаються ознаки, пов’язані зі зниженням функції тонкої кишки.

У таких котів часто спостерігається блювання, яке може бути основним проявом хвороби. Блювання нерідко поєднується зі зниженням апетиту або повною відмовою від їжі. Іноді у блювотних масах може бути кров. Якщо кров свіжа і не перетравлена, блювотні маси набувають червоного або рожевого відтінку. Якщо ж кров частково перетравлена, вона має темний вигляд і нагадує кавову гущу. Така ознака свідчить про кровотечу у верхніх відділах травного тракту і потребує негайної консультації ветеринара.

Якщо пухлина розташована у товстому кишківнику, клінічні прояви будуть іншими, оскільки уражається нижній відділ кишківника.

У таких котів часто виникає діарея. Це пов’язано з тим, що ободова кишка не може належним чином всмоктувати воду з калових мас. В інших випадках кіт навпаки може страждати від закрепу. Пухлина перешкоджає нормальному проходженню калу, тому тварині важко здійснити дефекацію. Можна помітити напруження під час відвідування лотка та незначну кількість калу. Якщо пухлина кровоточить, у калі може з’являтися свіжа яскраво червона кров.

Важливо розуміти, що всі перелічені симптоми можуть спостерігатися й при інших захворюваннях травної системи, таких як запальні процеси, паразитарні інвазії або харчова непереносимість. Жоден із цих симптомів не є специфічним лише для раку кишківника. Якщо кіт демонструє будь які з описаних ознак, необхідно провести повне ветеринарне обстеження, щоб встановити точну причину проблем із кишківником і своєчасно розпочати відповідне лікування.

Діагностика раку кишківника у котів

Діагностика раку кишківника у котів починається з клінічного огляду, після чого проводяться лабораторні дослідження.

Якщо кіт має симптоми захворювання травної системи, ветеринар насамперед виконує ретельний фізикальний огляд. Під час огляду оцінюється загальний стан здоров’я, маса тіла, якість шерсті та вгодованість. Обов’язково проводиться пальпація живота, щоб виявити можливе ущільнення, об’ємне утворення або потовщення стінки кишківника.

Читайте також: Твердий живіт у кота. Коли потрібно звернутися до ветеринара?

Після клінічного огляду зазвичай призначаються базові лабораторні дослідження.

Загальний аналіз крові та біохімічний профіль сироватки допомагають виключити інші можливі причини блювання, діареї та втрати маси тіла.

Багато захворювань можуть спричиняти подібні симптоми, тому аналіз крові є важливим етапом у звуженні переліку можливих діагнозів. Під час дослідження можуть бути виявлені такі зміни: анемія, яка виникає внаслідок хронічної крововтрати при кровоточивих пухлинах; знижений рівень білка у крові через порушення всмоктування поживних речовин у кишківнику; підвищений рівень кальцію, що іноді спостерігається при лімфомі. Такі відхилення не підтверджують рак безпосередньо, але можуть свідчити про серйозне ураження кишківника та необхідність подальшого обстеження.

Якщо результати лабораторних досліджень вказують на можливу патологію кишківника, наступним етапом зазвичай стає візуальна діагностика.

Рентгенівські знімки можуть бути використані як початковий скринінговий тест для виявлення великих, очевидних утворень або ознак кишкової непрохідності. У більшості випадків також рекомендується ультразвукове дослідження черевної порожнини. УЗД дає змогу виявити менші за розміром пухлини, потовщення стінки кишківника та збільшені лімфатичні вузли у животі кота. Крім того, ультразвук дозволяє оцінити стан інших органів та можливу наявність метастазів.

Якщо під час візуальної діагностики виявлено об’ємне утворення, ветеринар повинен отримати зразок тканини для встановлення точного діагнозу.

Це може здійснюватися двома способами:

• Ендоскопія. Спеціальна камера вводиться у травний тракт, що дозволяє оглянути слизову оболонку та взяти зразок тканини з підозрілої ділянки.

• Хірургічне втручання. Під час операції лікар безпосередньо отримує зразок пухлини або повністю видаляє уражену ділянку для подальшого дослідження.

У деяких випадках під контролем ультразвуку проводять тонкоголкову аспірацію ще до виконання повноцінної біопсії. Під час цієї процедури тонку голку вводять через черевну стінку безпосередньо у пухлину, щоб отримати клітинний матеріал. Це менш інвазивний метод, який іноді дозволяє встановити діагноз без операції.

Незалежно від способу отримання матеріалу, зразок направляється до патоморфолога. Спеціаліст готує зразок і детально вивчає його під мікроскопом. Патологоанатом визначає чи є новоутворення раковим, і якщо так, то який тип раку наявний та яка ступінь агресивності новоутворення. Саме цей етап є вирішальним для підтвердження раку кишківника та вибору оптимальної тактики лікування для кота.

Лікування раку кишківника у котів

Лікування лімфоми, яка є найпоширенішою формою раку кишківника у котів, зазвичай потребує проведення хімієтерапії.

У деяких випадках також намагаються виконати хірургічне видалення пухлини, якщо це технічно можливо. Операція може допомогти зменшити клінічні прояви хвороби та покращити якість життя кота.

Деякі випадки лімфоми, які називаються лімфомами низького ступеня, добре піддаються хімієтерапії. За умови лікування такі коти можуть жити кілька років із задовільною якістю життя.

Натомість при лімфомі високого ступеня злоякісності прогноз обережніший. Навіть за проведення хімієтерапії ремісія часто триває лише кілька місяців, після чого симптоми швидко повертаються.

Якщо проведення хімієтерапії неможливе з медичних або інших причин, ветеринар може запропонувати лікування преднізолоном. Це стероїдний препарат, який допомагає зменшити запалення, полегшити симптоми з боку травної системи та покращити самопочуття кота.

Таке лікування має паліативний характер, тобто спрямоване на підтримку якості життя, а не на повне виліковування. У середньому коти з лімфомою, які отримують лише преднізолон, живуть приблизно два три місяці.

При інших формах раку кишківника тактика лікування та прогноз залежать від типу пухлини та її поширеності. Якщо пухлина локалізована, тобто це одиничне утворення, можливе хірургічне видалення. Навіть у таких випадках ветеринар може рекомендувати хімієтерапію для зниження ризику метастазування. Якщо ж пухлинний процес дифузний і поширений по всій довжині кишківника, хірургічне лікування зазвичай неможливе. У таких ситуаціях основним методом лікування стає хімієтерапія.

Рак кишківника у котів є складним для діагностики захворюванням, оскільки його симптоми легко сплутати з проявами інших хвороб травної системи. Якщо кіт має стійкі симптоми з боку кишківника, які не зникають після стандартного лікування, необхідно обговорити з ветеринаром проведення повноцінного обстеження. Рання діагностика дає можливість раніше розпочати лікування, а це підвищує шанси на довшу тривалість життя та кращу його якість.