Чи мами-кішки дисциплінують своїх кошенят? Пояснює ветеринар

Корекція поведінки кошенят і встановлення меж є природною частиною котячої поведінки та важливим етапом їхньої соціалізації. Як і людські діти, кошенята повинні навчитися розуміти, яка поведінка є прийнятною, і як правильно взаємодіяти одне з одним.

Роль матері-кішки, або «королеви», полягає в тому, щоб навчити кошенят розрізняти правильну і небажану поведінку. У перші 2–7 тижнів життя кошенята вчаться розуміти одне одного, правильно гратися, а також поступово переходять від материнського молока до твердої їжі.

Після цього важливого періоду соціалізації змінювати поведінку кішки стає значно складніше. Тож як саме мами-кішки цьому навчають? Давайте розглянемо детальніше!

Дисципліна проти виправлення

Дисципліна та виправлення – це два різні, але ефективні способи, якими мами-кішки навчають своїх кошенят.

Коли йдеться про поведінку та її корекцію у будь-яких тварин, не лише котів, важливо чітко розрізняти дисципліну та виправлення небажаної поведінки.

Дисципліна зазвичай асоціюється з покаранням або негативним підкріпленням, коли кошеня починає пов’язувати певну поведінку з неприємними наслідками і вчиться її уникати. Натомість корекція поведінки більше спрямована на показ правильних дій без застосування покарання — наприклад, акуратно перенести кошеня до лотка, якщо воно почало мочитися на підлогу, замість того щоб його карати.

Ми не можемо пояснити кошенятам наслідки їхніх дій так, як це робимо з людьми, тому для власників кішок корекція поведінки зазвичай є ефективнішою, ніж покарання. Водночас можна помітити, що мама-кішка іноді «карає» своїх малюків — наприклад, шипінням або легким ударом лапою по голові.

Йдучи геть

Відключення або усунення уваги є ефективним способом, яким кішки-матері виправляють своїх кошенят.

Одним із найефективніших способів корекції поведінки, які використовує кішка-мати, є просте відвертання та ігнорування кошеняти. Це пояснюється тим, що увага відіграє ключову роль у навчанні — як з боку мами-кішки, так і з боку людей.

Кошенята можуть гратися досить грубо або кусати одне одного за хвости, намагаючись привернути увагу. Коли ж у відповідь вони отримують ігнорування, це чітко дає їм зрозуміти, що таким способом вони не досягнуть бажаного.

Саме так мами-кішки природно відлучають своїх кошенят від молока. Коли кошенята намагаються знову смоктати, кішка просто встає й відходить — цим вона дає зрозуміти, що більше не є джерелом їжі, і що тепер слід переходити на тверду їжу з миски.

Спочатку кошенята можуть ще кілька разів повертатися, намагаючись знову смоктати, але з часом розуміють, що це не дає результату. У підсумку вони починають користуватися мискою з кормом як основним джерелом їжі.

Матері-кішки використовують поєднання фізичних і голосових корекцій

Гарчання або шипіння можуть передати повідомлення кошенятам, що їх поведінка неприпустима.

Якщо ігнорування не дає результату, мама-кішка переходить до голосових сигналів — шипіння, наполегливого нявкання або навіть гарчання, щоб скоригувати небажану поведінку кошенят. Ці звуки є для них інстинктивно зрозумілими, тому, почувши шипіння, вони усвідомлюють, що потрібно припинити таку поведінку.

Поширений приклад — коли кошенята ганяються одне за одним і кусають за хвости під час гри. У такому разі мама може тихо зашипіти, даючи зрозуміти, що варто заспокоїтися і гратися обережніше.

Фізична корекція може включати легкий удар лапою по голові або м’яке підштовхування, інколи навіть легке прикушування чи пощипування. Мама-кішка точно відчуває, яку силу застосувати, щоб донести сигнал і бути зрозумілою для кошенят, не завдаючи їм шкоди.

Однак людям не варто використовувати такі методи для виховання кошенят, оскільки тварини не сприйматимуть це так, як ми очікуємо.

Чи вчаться кошенята у своїх однопометників?

Окрім уроків від мами, кошенята вчаться правильній взаємодії зі своїми однопометниками.

Кошенята навчаються не лише від матері — вони також переймають поведінку та вчаться взаємодії від своїх однопометників і дорослих котів, з якими контактують. Це важлива частина ранньої соціалізації та розвитку.

Відомо, що кошенята люблять гратися і часто використовують зуби, щоб легенько покусувати. У цьому віці вони повинні навчитися контролювати силу укусу, щоб не завдавати болю чи шкоди.

Зазвичай вони засвоюють це через досвід: якщо кошеня кусає занадто сильно, інше пискне й припинить гру. Така реакція стає для нього сигналом, що воно перестаралося, і наступного разу поводиться обережніше, розуміючи, що надмірна агресія неприйнятна.

Чого кошенята вчаться від своєї матері?

У перші 2–7 тижнів життя кошенята проходять найважливіший етап соціалізації та навчання, перш ніж залишити маму й потрапити до нових родин. У цей період кішка-мати встигає передати їм багато важливих навичок.

Кошенята засвоюють від матері ключові життєві вміння:

• Безпека і самозахист
• Як полювати на здобич
• Користування туалетом
• Що можна їсти
• Як взаємодіяти з іншими

Мама-кішка навчає їх правильно поводитися з іншими кішками, тваринами та людьми. Вони вчаться гратися обережно, не завдаючи шкоди одне одному, і отримують корекцію за надто грубу поведінку. Також кошенята переймають навички полювання — адже це природний інстинкт, який потребує розвитку.

Як я маю дисциплінувати свого кошеня?

Люди повинні використовувати інші методи, щоб дисциплінувати кошенят, ніж кішки.

Коли ви приносите кошеня додому і воно стає частиною вашої родини, зазвичай воно вже засвоїло більшість базових навичок від своєї мами. Водночас домашні улюбленці продовжують навчатися і після цього.

Тож чи варто виховувати кошеня так само, як це робить мама-кішка? І так, і ні. Деякі принципи можна застосовувати, але важливо пам’ятати, що кошеня не сприйматиме вас так, як сприймає представників свого виду. Регулярна взаємодія та лагідне поводження допоможуть йому звикнути до людей і почуватися поруч із вами спокійно та впевнено.

Як і у випадку з мамою-кішкою, ігнорування може бути одним із найпростіших і найефективніших способів показати кошеняті, що його поведінка небажана. Замість уваги від матері воно тепер шукає уваги від вас, тому, не отримавши її, швидко починає розуміти, яка поведінка є прийнятною.

Якщо під час гри кошеня починає кусатися або дряпатися, варто одразу припинити взаємодію. Це дає йому чіткий сигнал: або гра відбувається спокійно, або вона припиняється зовсім.

Ви також можете використовувати голосові сигнали, але важливо робити це зрозуміло для кішки. Різке «ні» зазвичай не дає ефекту, зате шипіння або короткий вигук вони сприймають краще, адже асоціюють такі звуки з реакцією матері в ранньому віці.

Ніколи не застосовуйте фізичне покарання для виховання кошеняти і уникайте будь-яких форм фізичного негативного впливу. Також не варто хапати чи трясти кішку, навіть якщо може здаватися, що мама-кішка іноді поводиться подібним чином зі своїми малюками.

Такі ситуації, як сечовипускання або мічення в домі чи спроби поцупити їжу з вашої тарілки, можуть викликати роздратування. Однак набагато ефективніше спокійно спрямовувати кошеня до правильного місця для туалету або годування. Це може вимагати повторення, адже кошенята не завжди засвоюють усе з першого разу, але саме такий підхід є найбільш м’яким і дієвим способом навчити їх правильної поведінки в домі.

Пам’ятайте, що заохочення також відіграє важливу роль — позитивне підкріплення хорошої поведінки похвалою або ласощами допомагає закріпити бажані звички.